Музика дощу...(авторська поезія)

Вона мовчала...
Слухала музику дощу,
Вдивлялась в даль
І мріяла ночами...


Як зачарована спостерігала
Як краплі розбивались об асфальт,
А музика не зупинялась,
Вона продовжувала звучать.


А Вона і не злякалась...
Хоч грім і блискавка
Вночі по струнах душі її грали.
Музика не зупинялась...


Вона продовжувала сидіти
І слухати музику дощу,
Яка все віддавалась ехом
У серці. Так боляче музику слухати цю.


Музика - немов життя,
мелодія- це її доля,
Так думала дівчина ця,
Що плакала так сильно як ніколи.


Дощ немов розповідав
Історію...історію життя:
Він то стихав, то ще з більшою силою
Розпочинав "новий етю", немов "нове життя".


А дівчина продовжувала слухати
Як Дощ і Грім злилися воєдино -
Це настала дивна ніч,
І важка доля для Людини.


І стихло Все.. немов і не було
Цієї музики, що Вона так любила...
Вона продовжувала сидіти,
"Останні ноти" в серці бились.


Музика вже закінчилась...
І на цій казковій "ноті"

Тихо закінчилося її життя.

                                              Авторські права. Артимович Ілона